Τη γλώσσα μου έδωσαν ελληνική…
(Освітня програма «Новогрецька філологія та переклад і англійська мова», Київський національний університет імені Тараса Шевченка, набір – літо 2022)
Новогрецька філологія… Дивне слово, аудиторія номер 50, грецький прапор, мапа з купою островів, волоський горіх за вікном, диковинні літери, високі шухляди, повні книжок. Спочатку гадаєш, що це про мову, а потрапляєш в родину, де на тебе чекали, аби прийняти до себе і «прищепити» тобі щось неймовірне – захоплення словом. Це «новогрецька вакцина», яку розробили у цьому затишному місці – Центрі елліністики. Кажуть, що першим її винахідником була професор Ніна Федорівна Клименко та її учні.
Перша доза переноситься досить непросто, але коли починаються перші побічні реакції, вони вражають - αν την καταλαβαίνεις – τα λόγια της πηγαίνουν στην καρδιά σου. І все. Так ця дивна, дивакувата штука діє – слова потрапляють кудись набагато глибше, ніж ти вважав за можливе, потрапляють і починають шукати власний голос. Через тебе, всередині тебе, вживлюються в тебе, проростають у тобі і нарешті стають … українськими. Інша «побочка» - до знайомства з грецькою, слова не мали ні прихованих таємниць, ні етимологічних історій. Спочатку ти слухаєш їх, озираючись через плече, як велику таємницю, дивне таємне знання, яке якимось чином тобі довіряють. Це – як носити в собі спочатку невеличкий невидимий таємний зошит (це на першому курсі), потім – доволі товстий записник (другий і третій курс) і нарешті – великий таємничий роман (на четвертому курсі там вже купа слів – слова Казандзакіса і Кавафіса, Алкі Зеї і інших відомих і невідомих авторів). Цих знань стає так багато, що ти починаєш розповідати ті словникові «байки» вже не тільки родичам і друзям (бо вони слухають тебе з твого першого курсу), але й усім знайомим і малознайомим людям, бо носити їх при собі тобі вже несила. З початком перекладу в тебе починається «ломка» - одне й те саме речення, іноді слово ти починаєш перекладати десятками варіантів навіть уві сні, пишучи нотатки в телефоні. І це нормально, бо грецькі слова мають свої приховані історії, іноді цілі яскраві картини, передати які доволі складно. Бо навіть про одне слово можна іноді написати цілу книгу.
Слово для тебе більше не є просто словом, воно слоїсте, має корені і приховані «шари» - цікаві, як міф. Як «шари» простого слово «яблуко» - від золотих яблук Гесперід - τα χρυσά μήλα των Εσπερίδων, які, цілком можливо, могли бути і апельсинами, адже εσπεριδοειδή цитрусові (εσπερίδα + -ειδής < είδος); від яблука Ериди, μήλον της Έριδος, що спричинило Троянську війну і перетворилося на предмет конфлікту; від яблука Афродіти, яке треба було зловити і надкусити, в знак кохання – «μηλοβολία»; до яблука του Παραδείσου, яке скуштувала Єва і «адамового яблука» – το μήλο του Αδάμ (або καρύδι), що за міфом утворилося від шматочка яблука, яке лишилося на його шиї, коли прародитель його скуштував (кадик). І так до легенди про Κόκκινη Μηλιά та τον Μαρμαρωμένο βασιλιά. А пунічне яблуко – зовсім не яблуко, а гранат. Або - το φθινόπωρο (бідна на плоди дерев пора року), протилежне за значенням слову η οπώρα, яка в часи Гомера була порою року приблизно з кінця липня до кінця вересня, тобто «багата на стиглі плоди дерев пора (інжир, виноград).
Ти раптом починаєш розуміти, що дієслова приховують всередині звірів та наймення міфологічних істот. Як улюблене слово Нікоса Казандзакіса – ταυροκοιτάζω = яке всередині має «бика» і означає «дивитись дико, як розлючена, дика тварина – бик». Тобі не потрібен гугл, ти справді їх бачиш, ті налиті кров’ю баньки, чуєш хрипле дихання. Або χαροπαλεύω = παλεύει με το Χάρο, де є міфологічний човняр Харон, він же «смерть», і означає воно «боротися за життя, намагатись вижити, побороти смерть». Тобто – боротьба йде на секунди, один невірний крок. І так до легкого відчуття «словникового запаморочення», бо навіть щита тримати можна двома різними дієсловами з приблизно однаковим значенням, але зовсім нарізно – προασπίζω (перед собою) та υπερασπίζω (тримаючи над головою).
Мабуть, найдивніша штука це те, як поринувши в грецьку, починаєш відкривати для себе власну, українську. Щось на кшталт дивного мовного ключа. Коли вивчаєш грецькі префікси і раптом починаєш краще розуміти, як працюють українські.
Пишучи тут слово «епілог», я точно знаю, це грецьке слово. Як і всі ті, які ми використовуємо щодня, навіть не підозрюючи про це. Як епілог, хочу додати, слова подяки викладачам неоелліністичної програми, посольству Греції в Україні та насамперед благодійному фонду П.Бумбураса Фонд Бумбураса/Ίδρυμα Μπούμπουρα, без фінансової підтримки якого моя «вакцина» була би для мене недоступною. І тепер я сподіваюся отримати другу дозу, магістратурну. Тож, усі охочі вакцинуватися грецькою, можуть отримати її у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка, адже імунітет, який дають знання, дозволяє досягати будь-яких цілей у житті. Не зволікайте, якщо ваше знайомство з новогрецькою ще попереду; воно того варте!
студентка 4 курсу програми новогрецької філології
Київського національного університету імені Тараса Шевченка,
стипендіатка Голови благодійної організації «Фонд Бумбураса»
